У дитинстві найважливішим для більшості з нас   було  навчання. Аякже, добре вчитися і бути слухняним,- саме цього чекали від нас батьки. І ми дуже старалися. Були зразковими і слухняними учнями, належно засвоївши всі уроки.  

Нас учили, що хвалитися - негарно, і тепер  ми не вміємо  відверто і з гідністю  говорити про свої  досягнення.

⠀

Нас учили, що старших треба  поважати(а коли  ти  дитина – майже всі навколо старші  ), і тепер  ми не знаємо,  що відповідати  на єхидні коментарі, агресивні зауваження  і  обмеження чи утиски  наших інтересів іншими людьми.

⠀

Нас учили, що не можна бути скупими,
треба  ділитися, треба  всім помагати. І тепер ми зовсім не вміємо казати «НІ» і відстоювати свою думку.    ⠀

Нам казали: "ось ти вийдеш на вулицю така, а там   дітки будуть  сміятися з  тебе". І нам тепер дуже  важливо, що  скажуть  інші,побачивши нас.

⠀

Нас учили, що  гроші  - не головне, головне, яка ти людина .   От ми дуже хороші люди,  але нам дуже незручно називати ціни за свої послуги і вести розмову про фінанси.    

⠀

Нас учили бути слухняними дітьми - не плакати, не кричати, не бігати, не шуміти, не сміятися гучно, не злитися, не демонструвати свою активність без  дозволу на те.  І тепер ми зовсім не вміємо  проявляти  свої почуття, соромимося їх, не знаємо, що саме  відчуваємо в ту чи іншу мить, як це називається, як це може виразити та й чи можна взагалі.   

⠀

Ми навчилися всьому цьому. Це важливо. Лише не зрозуміло, як їх застосовувати у світі, який так часто міняє правила.   ( За Оленою  Боровик)