"Поезія- це завжди неповторність..."

                                                                                                            ***

Запахло бузком...То старенька жебрачка

Зайшла у кав'ярню продати букет.

І мляво об запах спіткнулась балачка

І місяць повис за вікном, мов кашкет.

Старенька у зморшках сльозу загубила,

Тремтіла рука, як літа на вітрах,

Очей глибочезних розрита могила,

Сивин голубих нерозвіяний прах...

Покручені пальці такі незугарні.

За нею зайшов добре вимоклий пес...

І кавою пахло в принишклій кав'ярні,

І пахнув сльозою жебраччиний без...

Богдан Томенчук  (з книги"Постаті",ст.70)

**********************

Знаєш, життя не з медом: 

Інколи так полинно,

Інколи так нія’ко,

Інколи зимно-зимно...

Інколи так нестерпно, 

Інколи біль — в параліч,

Інколи духом ница,

Жити не хочу навіть...

Знаєш, життя — не пісня:

Інколи хочу вити,

Інколи так згинає,

Щоби мене зломити...

Інколи темно-темно, 

Сонця в душі не бачу,

Нічка гребе печалі, 

Я, безпорадна, плачу.

Інколи... всяк буває,

Темінь чорніш над ранок...

Промінь крадеться в мозку,

Вірю — гряде світанок!

© Оксана Кузів "Гряде світанок"

Про вічне
Час неосяжний, коли він категорія Вічності.

 Він (час повсякденний) летить, мов експрес, 

не встигнеш озирнутися, а ти вже вчорашній

                                                         Ліна Костенко

- Це неможливо! - сказала Причина.

- Це нерозсудливо! - зауважив Досвід. 

 -   Це марно! - відрізала Гордість. 

 -   Спробуй ,  - шепнула Мрія.