вівторок, 12 лютого 2019 р.

Створення і читання QR-коду- вимога часу

 Це ж чудово, коли коротко і зрозуміло, чи не так?
Сьогодні пишу про сучасний найновіший і найкоротший спосіб створення посилань - #QR код.
Коли людина вперше зустрічається з таким терміном, то думає, що це щось складне та не для неї. Саме так донедавна думала і я.
Але навіть не "дуже продвинуті" люди користуються телефонами, смартфонами, планшетами, на яких встановлені відповідні операційні системи і використовуть дані пристрої для перегляду сторінок в Інтернеті.
Виявляється, що найпростіше і найшвидше потрібну сторінку можна відкрити саме за допомогою QR коду.
Для цього на Вашому пристрої повинна бути встановлена #програма-сканер для зчитування коду.
Колеги, я пропоную вам прочитати цей матеріал, а потім обговорити його на методичній нараді, наводячи конкретні приклади з нашої діяльності.
У прагненні успіху немає меж і кордонів, є нові висоти. Останнім часом я вже не можу дивитися відкритіуроки насамперед з однієї причини: суперечність між гума­ністичною риторикою про суб’єкт - суб’єктністосунки, особистісно зорієнтований підхід та інші атрибути педагогічного гуманізму, з одного боку, і тимиманіпуляціями та фо­кусами, до яких вдається вчитель у роботі з учнями, які ледь встигають реагувати на Його на команди.
Суб'єкт — це той, хто діє сам, бо йому так потрібно, і він знає, навіщоі розуміє, чому саме такА учень на такому уроці — як па­цієнт у хірурга: наркоз ввели і щось із ним роблять. Зрозуміло, що для користі, але що і як — не­зрозуміло. Та й розуміти не хочеться, прокинусь — побачу, що відрізали.Тобто щохвилини на уроці учень і не здогадується, що з ним буде далі. З такого погляду відкритий урок іще гірший від традиційного (коли можна передбачити, що з тобою буде далі: після опитування — пояснення, можна буде розслабитися).
Отже, маємо перше «не треба». Не треба перетворювати учня на пацієнта.
Парадоксально, але факт:

четвер, 7 лютого 2019 р.




Його постать – неординарна. І не лише тому, що він – з невеликої когорти українських письменників, твори яких викликають щиру посмішку. Але й тому, що, переживши переслідування, арешти, ув’язнення і 10 років таборів, ця людина не втратила почуття гумору та смак до життя…

четвер, 6 грудня 2018 р.

 Вчимося,щоб навчати

Сьогодні у Верхнянській ЗОШ І-ІІІ ступенів зібралися вчителі- словесники  освітніх закладів Верхнянського ОТГ  на чергове засідання методичного об'єднання. Прийшли не впорожні. Принесли цікаві матеріали для створення буктрейлерів (тематичні картинки, відскановані  ілюстрації, відзняте власне  відео або ж знайдене  в Інтернеті).Після  обговорення та обміну інформацією щодо власних напрацювань закипіла робота) Одна група вдосконалювала сюжети  сценаріїв,виділяючи  найцікавіші моменти, цитати,  друга - добирала  зрозумілі шрифти, щоб відео легко сприймалося глядачами. Не забули і про   про музичний супровід. Попереду ще багато роботи, не все ще під силу...Але додому кожен повертався з упевненістю, що його буктрейлер буде найкращий! Бо створюється він з любов'ю і неабияким бажанням!


Мотиваційний буктрейлер за мотивами української народної казки "Колобок"

вівторок, 28 серпня 2018 р.

Міносвіти змінило програму з української літератури для старшокласників. Перелік творів

          ПІСЕНЬКА ЗАМЕРЗЛИХ ПАЛЬЦІВ
Привіт. Ви бачили, як закінчується літо? Зовсім не різко. Повільно, ніби стихаючи…
Ніби гасне... Просто якось ти розумієш, що тепер на вулиці холодно. Якось виходиш – і бачиш білі волокна, біле мереживо. Навіть осінь тоді якась швидка, немов її в загальному сенсі і немає... Ось чому всім так сумно зазвичай: бо тоді щось невідворотно закінчується. І ти розумієш, що це сталося, як і змінити нічого не можеш... Розумієш, що щось надміру сумне вже відбулося. Що я пишу – то пісня туги. Туга за пройденим часом. Нами пройденим..

Бабине літо сприймається мною неправильно. Тобто відрізняється від загальноприйнятого уявлення про нього. Я гадаю, що це намагання природи познущатися з бідних людей. Її останній саркастичний вигук. Мовляв:"Ось вам ще одна остання згадка, скільки всього ви втрачаєте..."
Бабине літо – це сум. В першу чергу. Тільки потім ти намагаєшся змусити себе

27 серпня - день народження Івана Франка. 10 цікавих фактів про Каменяра

1. Львів – місто Франка, де він прожив сорок років зі своїх шістдесяти. У цьому місті він творив і навіть був ув’язнений у темницю. Він присвячував Львову вірші, був ним щиро захоплений. Тому можна сміливо казати, що місто Львів — місто Івана Франка. Сьогодні у місті ім’я письменника носить один із найбільших університетів.                      2. Першим сильним почуттям юного Франка було кохання до попівни Ольги Рошкевич. Але після його арешту батьки дівчини заборонили Франкові спілкуватися з нею.                                                                                                                                                                 3. На сніданок Франко любив каву із булкою,