Знаєш, життя не з медом: 

Інколи так полинно,

Інколи так нія’ко,

Інколи зимно-зимно...

Інколи так нестерпно, 

Інколи біль — в параліч,

Інколи духом ница,

Жити не хочу навіть...

Знаєш, життя — не пісня:

Інколи хочу вити,

Інколи так згинає,

Щоби мене зломити...

Інколи темно-темно, 

Сонця в душі не бачу,

Нічка гребе печалі, 

Я, безпорадна, плачу.

Інколи... всяк буває,

Темінь чорніш над ранок...

Промінь крадеться в мозку,

Вірю — гряде світанок!

© Оксана Кузів "Гряде світанок"