Як нестримно і
безборонно
у життя моє вкралась осінь,
як невпинно і монотонно
сивиною вкриває коси.
у життя моє вкралась осінь,
як невпинно і монотонно
сивиною вкриває коси.
Душу памороззю покрила,
облела павутинням білим,
щоб від болю душа не нила,
щоби згадувати не сміла.